Знання через перевтілення

Коли я вчився в меді, то предмет «Еволюційна біологія» у нас вів нині дуже відомий російський учений – академік А-н, більш відомий у студентському середовищі під прізвиськом «Гриша-онанист».
Своє поганяло він отримав за підозрілу зацікавленість у питаннях еволюції шлюбних відносин серед живності і прямо-таки маніакальну пристрасть до родових перипетій всіляких комах, амфібій та іншої гидоти, на яку, чесно кажучи, і «дихлофосу» шкода.
І ось він викликав мене на семінарі розповісти всьому світові про тонкощі процесу злягання у трилобітів (гидоту така жила колись) та їх корінному відміну, можна так сказати, любовної родзинку, якої ніхто з решти представників тваринного світу не спромігся обзавестися.
Довго і натужно я згадував усе, що знав про процес еб .. і у цієї шмакодявкі, перериваючи свою і без того коряву мова всякими вигуками «Ну … так сказати … ну як би це пояснити …».
Нарешті, Гриша-онанист перервав моє бекання і виблискуючи шизофренічним блиском в очах просив мене ПОКАЗАТИ на собі сам процес.
При цьому Гриша радісно потирав руки і все бурмотів: «Ось тепер всім зрозуміло буде і без зайвих слів».
Я так і вріс у землю, як дуб з казки Пушкіна, а Гриша-онанист став походжати біля мене, що той самий вчений кіт з тієї ж казки …
Тут одна наша відмінниця – Леночка Розет (по кличці Клозет) і сумно так сказала: «Ось Славуле і капець! Зараз він сам себе запліднювати буде! Жах який! »