Зараз в усьому світі прийнято багато працювати і заробляти багато грошей. Це вважається обов'язковою умовою успіху і дуже хорошим і цінованим якістю людини стає працьовитість. Але дуже часто, як зазначають психологи, особливо в атмосфері загальної погоні за грошима і успіхом, працьовитість починає трансформуватися в якусь ненормальність, яку фахівці називають трудоголізм. Довгий час трудоголізм вважали абсолютно звичайним і навіть вітали і тільки в 70-х рр.. ХХ ст. нарешті визнали, що це явище нітрохи не краще ніж наркоманія або алкоголізм.

Тоді ж було дане і визначення трудоголізму як хворобливого прагнення до самого процесу роботи на шкоду всьому іншому у своєму житті. Класичного трудоголіка від працьовитої людини відрізняє, насамперед, відсутність орієнтації на результат праці, який його зовсім не мотивує. Як це не дивно, трудоголікові все одно, що він отримає після закінчення трудового процесу. Проблема полягає в тому, що все, що заважає роботі, сприймається трудоголіком як перешкода, що потребує усунення. Такий перешкодою може стати сім'я, діти, друзі, власне здоров'я. Іноді, нехай і розуміючи неприродність своїх дій, трудоголік зупиниться сам просто не може.

Відомий американський психолог і психотерапевт Ерік Берн описує випадок, коли один американський трудоголік, розуміючи, що сам руйнує свою сім'ю і робить погано дітям і дружині, довів себе спеціально до інфаркту, бо тільки так він міг припинити цей виснажливий робочий марафон. Коли його відвозили до лікарні, він був просто щасливий, що тепер він буде проводити більше часу з сім'єю і йому не треба більше так багато працювати. Випадок дуже повчальний і каже він про те, що трудоголізм – це досить небезпечне відхилення, яке може призвести до непередбачуваних наслідків для психіки та особистому житті. Це і перевтома, і звуження кола інтересів, і, в кінцевому підсумку, руйнування особистості. Як вважає більшість психологів, трудоголізм – це захисна реакція людини на якісь психологічні проблеми, якийсь захисний механізм, який за замовчуванням не може бути чимось позитивним або конструктивним.

Щоб вчасно розпізнати трудоголізм, потрібно пам'ятати декілька його простих ознак. Перш за все, повинно сильно насторожувати, якщо під час відпочинку постійно виникає психологічний стан загальної незадоволеності, роздратування та агресії, постійно хочеться повернутися до роботи. А коли працюєш, навпаки, відчуваєш себе потрібним, корисним і хочеться працювати якомога довше. Про таких людей іноді говорять, що на роботі вони перетворюються, стають веселими та радісними, знаходять «сенс життя». Якщо подібний стан присутній практично постійно, то вже привід замислитися. Ну а якщо ще до того ж стають неприємні будь-які форми відпочинку, просто відсутність роботи, то необхідно точно уважно придивитися до себе і свого життя.

Тому, залишається тільки одне питання: «Що робити з трудоголізмом?». Перш за все, потрібно усвідомити, що це серйозна проблема, яка потребує контролі і якнайшвидшому вирішенні. Потім бажано встановити для себе рамки робочого дня, наприклад, припинити працювати по вихідних, після п'яти вечора і більше часу приділяти своїй сім'ї. І, найголовніше, потрібно зрозуміти, які психологічні проблеми лежать в основі трудоголізму, і як їх вирішити. Якщо ж не виходить встановити свої проблеми, або людина не може змусити себе позбутися звичок трудоголіка, то краще звернутися до фахівця. Трудоголізм – не клеймо і позбутися від нього цілком під силу всім!