Розмарі Браун

Велика Розмарі Браун померла 16 листопада 2001, тоді їй було 85 років, вона зовсім і незнала про свій дивовижний дар.
Хоча, коли їй було тільки 8 років, їй виник старий чоловік у чорному, з дуже довгим, білим волоссям і виголосив він їй: »Коли ти станеш дорослішою, я возникн знову перед тобою і почну передавати тобі свою музику та музику своїх друзів». Розмарі нічого не зрозуміла, що він мав на увазі, і пізніше зовсім забула це бачення.

… Розмарі Браун була народжена в Лондоні 17 липня 1916. Сім'я її була не багата: мати подрабатьивала прибиральницею, а батько був електриком. Нат їх квартирою зверху знаходився танцзал, тому Розмарі росла під прекрасні звуки доходив до неї зверху музики і сама яро мріяла стати танцівницею. Однак її батьки вважали, що бути танцівницею – це не серйозно. Але вони заспокоїли дочка, тим, що дали згоду платити піаністу в танцзале, щоб він удень вчив Розмарі Браун грати на піаніно. Уроки йшли щодня на протяг коду, але закінчилися з – за того, що учениця виявилася повністю немузичного і їй навіть не далася нотна грамота.

Коли Розмарі стукнуло тридцять і вона вже не мало була одружена, в будинку у неї з'явилося піаніно – для дітей. І одного разу вона увідалла портрет великого композитора Ференца Ліста, який жив у XIX столітті. Браун той же момент взяла в ньому того самого старого з білим волоссям, який їй був ще в далекому дитинстві і який обіцяв передати їй свою музику та музику своїх друзів. »Але як же він це зробить, якщо я навіть ненауковий грати?» – Міркувала Розмарі, і не дивлячись на свій вже явно не юний вік, стала заново вчиться музиці. Наполегливо і довго вона займалася, але все ж так і залишилася вона тим самим дилетантом середньої руки.

Ну чому ж найбільші майстри, вирішивши ознайомить зі своїми потойбічними творіннями, обрали до посередники саме ту саму Розмарі Браун? Як при такій низенькому музичній культурі вона могла б представити їх великі творіння з усіма моментами повноти тонкощів? Але, все може бути, може ось цей момент і зіграв найголовнішу роль: будь вона асом, що її гра з усією повнотою підпорядкована тим, хто перебуває у світі іншому. Сама Браун і не підозрювала, що пройде ще зовсім трошки часу і їй дадуть «звання найдивовижніша жінка ХХ століття».

І само то справа полягає не тільки в «загробному» музиці. За неймовірним для нас причин найбільші небіжчики всіх народів і часів теж вважали за краще вести спілкування з нашим реальним світом через Розмарі Браун. Серед її даних «співрозмовників» так само були художник Вінсент Ван Гог, апостол Павло, Альберт Ейнштейн і органіст, лікар Альберт Швейцер.

Але більший час йшло у неї на спілкування саме з композиторами. З часом навколо Розмарі зібралася справжня «могутня купа» з дванадцяти покійних геніїв – Рахманінов, Гріг, Берліоз, Монтеверді, Дебюссі, Лист, Шуберт, Шопен, Бах, Шуман, Брамс, Бетховен, Шопен.