Прийняти себе

Один момент король забрів у сад і побачив погибающие дерева, квіти та кущі. Дуб вимовив, то що гине із – за того, що не виходить у нього бути високим як сосна. Попрямувавши до сосни, король побачив її опадаючої, так як у неї не виходить подавати виноград, так як подає виноградна лоза. А ця лоза гинула з – за того, що вона зовсім не змогла зазцвесті, як троянда. Пізніше він відшукав одну рослину, яке цвіло, пахло і радувало всіх своїм виглядом. Коли він задав свої питання, то отримав таку відповідь на них:

– Я предпологаются це так вийшло, само собою передбачає, відь коли затиснув мене, то ти чекав у відповідь радість. Якби бажав ти дуба або виноградну лозу, то ти б їх посадив. Ось тільки з – за цього я не можу бути, ніж те іншим, крім того. чим я є.
І я шалено прагну показувати свої найкращі якості.

Ти тут так як істота гостронужденних в тобі такому, який же ти і є! В іншому ж факті хто – то інший був би тут. Ті є що – то незвичайне, істота чого – то жахливо важливого. Як так, із – за чого тобі неминуче бути Буддою? Якщо ж Богу потрібно було зовсім іншого Будду, то він створив би їх безліч. Але йому достатньо лише всього навсього одного Будду. Задумайся ж, яке величезне увагу Універсуму було виділено саме для тебе!

Всі справу зроблено, вони занесли сой особистий внесок в буття. І для того ти тут, щоб внести і тепер свій особистий внесок. Відкрий очі на себе. Ти ж можеш восторгатся собою, або ж просто увять, якщо ти не захоплюєшся собою.