Дзенські притча

Учитель Дзен перебував на смертному ложі, він викликав до себе подібним собі учня і вийняв з під подушки одну книгу. Всім жахливо було цікаво, що ж це за книга, оскільки не єдиним людині він не дозволяв у неї зазирнути. Часом учні підглядали в щілину дверей, щоб поспостерігати як він її вивчає. Дзен ніколи ні на хвилину не остовляют свою особисту кімнату незакритих і не кому ніколи не давав дозволу бувати в кімнаті без його прісуствующімі. Ось саме тому жоден учень не уявляв навіть, що таїтися в цій книзі. І от коли він викликав цього учня. то він промовив йому тихо: – «Бережи цю книгу». У цій загадковій книжці є все те чого я вас всіх вчив. Тримай її в безпеки, так як оберігав її я. Цю загадкову книгу передав мені мій Учитель, тепер її дари я передаю лише тобі. Ця книга – велике надбання і спадщину. Коли учень взяв цю книгу, то раптово кинув її у вогонь. І ось все не могли повірити такому вчинку. Всі були здивовані до величезного жаху. Але Дзен поклав свою руку на голову учня і гордо благославіл його. Він тихо вимовив – «Ти понел мене». Якби ти вчинив інакше, зберігши книгу, то я б не вважав тебе своїм учнем. Весь сенс у тому, що в цій книзі і не було нічого зовсім. Вона була спустошена – порожня. Ти викинув її – відмінно. Ти понел до кінця мої уроки: «Ніхто не повинен рухатися ні за ким небудь. Кожен повинен сам занурюватися в глибінь своєї особистої душі.