Цей «лівий» білковий світ

Життя, що незвичайно, використовує тільки лише L-амінокислоти. Бактерії – не відрахування, вони сприймають тільки L-молекули цукру. Тепер Вам понятненько, що наприклад з цукром бактерії поїли власне L-молекули і зберегли D-молекули, які й розгорнули поверхню полярізірованія світла наліво. (Винятки звичайно ж в природі бувають, але правда дуже изредко).
Так, подібно, що події життя допускають розлягтися «ліву» сторону від «правої», бо дві молекули хімічно різні одна від іншої?
Неа, не можуть. Механіка квантова не бачені відмінності між цими обом молекулами і висловлює, що вони повинні прокладати себе в природі рівним порядком. І тим менше в природі в даному відношенні все встановлено лише тільки єдиним способом.
Можливо, природно, все це записати на рахунки природного розбору. У даному випадку розмірковують приблизно таким чином. Якщо життя – цілком хімічно – фізична подія, то факт «закрученості» всіх білків лише тільки те в одне перебігу можна распонять тільки лише з тією лінії зору, що з самого заснування повністю випадковим чином здобув перемогу один з двох сортів молекул. Малий перекіс у кількості одних з молекул пригнав до того, що весь «білковий світ» виявився «лівим». У будь-якому з цих випадків цей факт дає поттвержденіе те, що спостережувані події несуть нам не про неіснування симетрії фізичних законів, а, назад, про багатогранності природи і цілісності підстави всіх жівейшіх створінь на Землі в розкладі вище сенсі. У нас присуствует інша точка зору на цю трудність, але про даному ми поговоримо пізніше.
На даному можна було б і утриматися, але тоді картина виявилася б не заповненими. Впаде зробити трохи ходів у субатомний світ. Закони тяжіння, закони ядерних сил, закони магнетизму і електрики – все кориться за принципом симетрії при відображенні. Закон збереження, відповідний принципом симетрії при відображенні, не має свого роду в класичній фізиці, і даний своєрідний закон зберігання в квантовій механіці був іменуємо законом зберігання парності.
І все ж на нинішній день питання про цілковиту симетрії фізичних законів усього світу тримається розкритим. Освітою для цього послужили відстеження в субатомному світі. «Невдача» настала при уважному дослідженні спорів бета-розпаду, що стосуються до слабкої взаємодії. Неймовірні відкриття фізиків
(Ву і Янга і Лі) полягало в наступному. Радіоактивні атоми кобальту, влаштовані в сильне магнітне поле, яке розгортає їх в один напрямку, наприклад вгору, видають при бета-розпаді електрони переважно, сказань, вниз. Якби ми відобразили цей експеримент в дзеркалі, то напрямок польоту електронів воізменілось б на зворотне, і симетрія пропала. Следсвие даного відкриття серйозні – встановлено відсутність дзеркальної симетрії. Тепер ми розуміємо, що південний полюс магніту – це той, від якого вилітають «бета-розпадного» електрони.
Таким собі чином, вийшло можливим розрізнити південного полюс від північного, отже «ліве» від «правого».
Подальшою завданням було виявлення правила недотримання законахраненія парності. Воно виявилося стало наступним: недотримання відбувається тільки в дуже уповільнених реакціях, іменованих слабкими, і якщо вже воно вийшло, то частини, які прибирають спін (мить кількості руху), такі як нейтрино або електрон, летять, переважно кружляючи наліво. Це як би «правило перенесення», це правило з'єднує вектор моменту кількості руху і вектор швидкості і говорить, що мігу кількості руху характерно напрямок проти вектора швидкості, ніж по ньому ж. Чому об'єктивно саме це правило, у чому його найголовніша зачіпка? Сам випадок несиметрії світу дуже велике впливав на хід думок безлічі вчених. Проте проблема дана дуже цікава і, на жаль, до цих пір не дозволена. Як могло виявитися, що природа майже симетрична, а не абсолютно симетрична? З даного питання немає не у кого зовсім ніякої підходящої думки. Прагніть!

 

MAXCACHE: 0.47MB/0.00052 sec